Фредерік Шопен!
Забери мене й напиши мені «Фантазію».
Фредерік Шопен!
Все покину тут і полину до тебе одразу ж я.
Забудем, що таке сум, — у нас є «вічність» часу.
Поселюсь між твоїми нотами й слухатиму красу.
З тобою віч-на-віч лишаємось на всю ніч.
В мелодіях переплелись наші душі, так, як і колись.
Фредерік Шопен!
Забери мене й напиши мені «Фантазію».
Фредерік Шопен!
Я покину все і полину до тебе одразу ж я.
Будемо з тобою удвох слухати вечори,
Я прошу тебе хоч на мить — ти до себе мене забери.
Будемо з тобою разом грати мелодії ті,
Що лишились між нами колись у темноті.
Фредерік Шопен!
Забери мене й напиши мені «Фантазію».
Фредерік Шопен!
Усе кину тут і полину до тебе одразу ж я.