Ми тримались за кожен день,
За тепло твоїх рук і сміх,
Та між нами росла ця тінь,
І ми ховали біль від усіх.
Час ішов, затихав наш дім,
І тепла вже не стало в нім,
Та я досі вертаюсь туди,
Де нам добре було тоді.
Я не знаю, де ми загубили той час,
І коли все змінилось між нами,
Та коли залишаюсь один хоч на мить,
Я усе ще вертаюсь думками.
А пам'ятаєш, ми сиділи на кухні,
Дощ малював на вікні наші будні?
Ми берегли те тепло так несміло,
І все між нами тоді було щиро.
А пам'ятаєш, як все замирало,
І нам удвох цілого світу було мало?
Якщо я впаду, обійми мене знов,
Бо десь у мені ще живе ця любов.
Бо десь у мені ще живе ця любов.
Ми шукали у словах тепло,
Та мовчання між нами росло,
Кожен крок залишав нам сліди,
Та ми вірили, зможем зберегти.
Я ще пам'ятаю тепло твоїх рук
І знайомий твого серця стук,
Кожен спогад веде знов туди,
Де щасливими були тоді.
Навіть якщо розійдуться шляхи,
І нас час розведе назавжди,
Я згадаю твій погляд і сміх,
І на серці стає легше вмить.
Я пам'ятаю,
Я пам'ятаю
Той дощ за вікном,
Тепло твоїх рук
І той простий день,
Що я досі бережу.
А пам'ятаєш, ми сиділи на кухні,
Дощ малював на вікні наші будні?
Ми берегли те тепло так несміло,
І все між нами тоді було щиро.
А пам'ятаєш, як все замирало,
І нам удвох цілого світу було мало?
Якщо я впаду, обійми мене знов,
Бо десь у мені ще живе ця любов.
Бо десь у мені ще живе ця любов.
