Ти залишила слід у моїх снах,
Сонце згасало в холодних дощах,
Крила зламала, кохання згоріло,
Все, що ми мали, давно полетіло.
Твої слова, як леза у грудях,
Я не забув, як горіли ми в очах,
Та ти пішла, і я залишився сам,
Наче у полі зів'ялий туман.
Рози в'януть у моїх руках,
Наче кохання в холодних очах,
Рози падають в нічний туман,
Кожна пелюстка, це біль і обман.
Рози криваві лягли до землі,
Ми загубились у нашій війні.
Рози мовчать, а серце кричить,
З ними кохання ніяк не згорить.
Твої обійми, холодний лід,
І кожен дотик лишив мені слід,
Ти зникла тихо без зайвих слів,
А я лишився у полоні снів.
Я не верну ту нашу весну,
Де після тебе я знов не засну,
Зрада лишила у серці знак,
Та я піднімуся, я зможу і так.
Рози в'януть у моїх руках,
Наче кохання в холодних очах,
Рози падають в нічний туман,
Кожна пелюстка, це біль і обман.
Рози криваві лягли до землі,
Ми загубились у нашій війні.
Рози палали та згасли вночі,
Разом із нами згоріли ключі.
Рози втікають, як сни від душі,
Я залишаюся, ти лише в сні.
Рози червоні, це спогад мені,
Я відпускаю тебе в тишині.
Рози в'януть у моїх руках,
Наче кохання в холодних очах,
Рози падають в нічний туман,
Кожна пелюстка, це біль і обман.
Рози криваві лягли до землі,
Ми загубились у нашій війні.
Рози палали та згасли вночі,
Разом із нами
Згоріли ключі.
