Я пам'ятаю як мовчали довго
Бо кожне слово било знов
Ми берегли усе, що мали
Та не змогли спасти любов
Ти дивилась ніби крізь мене
Та знала все без зайвих слів
Я говорив собі, минеться
Та сам у це уже не вірив
Ми не розбились в одну мить
Ми день за днем ставали далі
Ще намагались все спасти
Та вже обоє відпускали
Я не тримаю і не кличу
Не прошу більше, повернись
Та серце досі пам'ятає
Усе, з чим розум вже змиривсь
А під шкірою струм, що залишила ти на прощання
Ми розбиті на скло, ми найдовше у світі мовчання
Ніч малює маршрути, де ми вже ніколи не двоє
Я лікую цей біль, але все ще хворію тобою
Ой, зоре моя, чому ж ти так холодно світиш?
Ти вкрала мій спокій, і досі у серці горить
Танцюй під дощем, поки місто ховає наш гріх
Ти мій найсолодший
І найгірший із моїх втіх
Я перестав питати, чому
Бо вже нічого не змінити
Ти просто вийшла з мого дому
А я не знав куди себе подіти
Не проклинав і не благав
Не біг услід, не зупиняв
Лише ночами згадував
Усе, що вдень від себе ховав
Ми все лишали на потім
На «ще не час», на «ще побачим»
Та іноді одне пробач
Уже нічого не пробачить
Я не боюсь залишитись сам
Я просто вчуся жити знов
Та поки серце б'ється так
У ньому ще живе любов
А під шкірою струм, що залишила ти на прощання
Ми розбиті на скло, ми найдовше у світі мовчання
Ніч малює маршрути, де ми вже ніколи не двоє
Я лікую цей біль, але все ще хворію тобою
Ой, зоре моя, чому ж ти так холодно світиш?
Ти вкрала мій спокій, і досі у серці горить
Танцюй під дощем, поки місто ховає наш гріх
Ти мій найсолодший
І найгірший із моїх втіх
Може, колись
Я згадаю тебе і посміхнуся
А поки що вчуся
Не дивитись назад, не тримати, не кликати, не чекати
Під шкірою струм, що залишила ти на прощання
Ми розбиті на скло, ми найдовше у світі мовчання
Я лікую цей біль, хоч він досі залишився зі мною
Я навчився без нас, але все ще хворію тобою
Хворію тобою
