Кудись поспішають за роками роки
І вже не вернути, що було колись,
А ми все шукаєм своєї весни
І просимо долю, ще трохи зажди.
Було у дорозі і сонце, і грім,
Були ті, без кого не мислили днів.
Одні залишились назавжди в душі,
А інші розтанули десь у житті.
Життя моє, життя,
Куди ж ти так спішиш?
То радістю смієшся,
То дощиком шумиш.
Життя моє, життя,
Не поспішай, постій.
Ще стільки не сказано
І стільки нездійснених мрій.
Не хочу багатства, не хочу висот,
Не треба мені ні палаців, ні злот.
Я хочу сміятись і я хочу любити
І кожну хвилину по-справжньому жити.
Не треба мені ні чужих берегів,
Ні гучних овацій, ні зайвих слів,
Бо щастя не купиш за золото й гроші,
Воно у людині, з якою бути хочеш.
Життя моє, життя,
Куди ж ти так спішиш?
То радістю смієшся,
То дощиком шумиш.
Життя моє, життя,
Не поспішай, постій.
Ще стільки не сказано
І стільки нездійснених мрій.
