Розмови про колір болю
почати треба здаля.
Коли вони палять поле,
то плаче сама земля.
Коли вони рвуть твій прапор,
Натомість тобі болить
Золото і блакить
Золото і блакить.
Я пив би і пив із твоїх долонь,
дивився на твоє лице.
Та вдосвіта з неба упав вогонь,
І перевернув усе.
Свого і чужого впізнати –
нескладно,
Та менш із тим –
ми мали на собі знаки
блакитні із золотим.
І повнились люттю жили,
відплати кожен бажав.
Ревіли важкі машини –
і ті, хто їх проводжав.
Коли ти цілуєш очі,
в куточку очей бринить
Золото
Золото
Золото і блакить.
Золото до небокраю,
блакитне затягне дим,
І кожен, хто помирає,
помирає тут молодим.
Золото плавиться в кулі,
блакитне в огні горить,
Золото і блакить,
золото і блакить.
То ось тобі моє слово,
Ось тобі зміст буття,
Ось тобі тіло Христове,
Розірване на шмаття
В бою за священне право
узріти в останню мить
Золото і блакить
Золото
і блакить
