Мені вже не треба принца,
Не треба ідеалу.
Мені би просто нормального,
Повірте,
Цього немало.
Мені би нормального,
Щоб не робив дурного.
Не треба золотого,
Мені би просто свого.
Мені би нормального,
Без ревнощів, без болю.
Щоб каву зранку мовчки
І цілував з любов'ю.
Я вже знаю, що мені від кохання треба,
Бути разом день при дні, не ділити небо,
Не губитися в мовчанні, не тікати від розмов,
Бути поруч на світанні і берегти любов.
Я вже давно не мрію про щось неймовірне,
Мені би просто поруч кохання справжнє, вірне.
Мені би нормального,
Щоб не робив дурного.
Не треба золотого,
Мені би просто свого.
Мені би нормального,
Без ревнощів, без болю.
Щоб каву зранку мовчки
І цілував з любов'ю.
Ой, нормального,
Ой, нормального,
Не ідеального,
А просто нормального.
Ой, нормального,
Ой, нормального,
Не ідеального,
А просто нормального.
Я не хочу зайвих слів, я вже знаю ціну.
Хочу, щоб мене любив, лиш одну-єдину.
Не зникав на кілька днів, не шукав причини,
Просто поруч бути вмів, як справжній мужчина.
Мені би нормального,
Щоб не робив дурного.
Не треба золотого,
Мені би просто свого.
Мені би нормального,
Без драми і контролю.
Щоб каву зранку мовчки
І цілував з любов'ю.
Ой, нормального,
Ой, нормального,
Не ідеального,
А просто нормального.
