Тихо, тихо, тихо, так вночі незвично,
Чути, як шепоче жовте листя,
Я пригадую своє мале дитинство,
Як з тобою говорили ми.
І маленька кухня наша
Була цілим неосяжним світом,
У якому легко ми ховались
Від тривог і бід.
Мам, тут екзамени здають на чесність,
Я обіцяла бути обережною,
Як же хочеться відчути дотики долонь твоїх і
У дитинство повернутись, мам,
Ти пробач, що не казала,
Я до глибини душі люблю тебе
Памʼятаю, як вірші учила в школі,
А в реальному житті тепер інакше,
Тут кохання вже доросле,
Я люблю його волосся,
Як з ним грає вітер й мої губи,
Він такий, яких вже не буває,
Той, кого чекати серце стерлось,
Він належить світу і мені….
Мам, тут екзамени здають на чесність,
Я обіцяла бути обережною,
Як же хочеться відчути дотики долонь твоїх і
У дитинство повернутись, мам,
Ти пробач, що не казала,
Я до глибини душі люблю тебе
Мам, тут екзамени здають на чесність,
Я обіцяла бути обережною,
Як же хочеться відчути дотики долонь твоїх і
У дитинство повернутись, мам,
Ти пробач, що не казала,
Я до глибини душі люблю тебе