Зло, що так довго жило у тобі
Врешті стало мечем.
І так рветься до бою
Палкою стрілою
Й довіку не знатиме споко́ю.
Ні, це не помста - це шлях,
Це твій дар, твій вогонь, твій статут.
Це єдине, що хочеш,
Єдине, що можеш,
Єдине, що жити допоможе.
Бийся, пташко, бийся
Маєш два крила.
Нічого не бійся -
Станеш як стріла.
Бийся, пташко, бийся
Маєш два крила.
Нічого не бійся -
Станеш як стріла.
Серце так прагне вогню,
Де згорить весь твій біль, весь твій страх.
Ти так довго чекала,
Роками шукала
І де той вогонь знайти не знала.
Ні це не пекло - це рай,
Джерело, що дарує життя.
Це мета на століття,
Надія і втіха,
А для ворогів це гірше лиха.
Бийся, пташко, бийся
Маєш два крила.
Нічого не бійся -
Станеш як стріла.
Бийся, пташко, бийся
Маєш два крила.
Нічого не бійся -
Станеш як стріла.
Коли здається світло в кінці тунелю згасло,
З натовпу тобі кричать, що ти частина пазлу.
Не виразно, без надії, віри і без власних рішень.
Не потрібне сильне гасло більше, бо ти сяєш яскравіше.
Вітер дує проти, ріки в брід не перейти
І власний вибір як вердикт, веде до зміни парадигми.
Мені би рідних вберегти, а не стояти перед тими,
Кому ніяк не пояснити давно всім ясні наративи.
Ми не вʼязні директив, і тому ми вносим корективи
Кого не вийде підкорити, того власне й породили.
В мому світі мрій з ринви не тече вишневий сік
Не висипають хмари на міста влітку сивий сніг
Ми живемо ніби в сні, який транслюють всім на зовні.
Не буде миру без війни, та ми застрягли в сірій зоні.
Вільних силою в клітках поки ніхто так і не втримав.
Бийся пташко, бийся, Час настав вже розправити крила.
