Ті, що повернуться і ті, що прийдуть,
Кого згадають, кого тут приймуть.
Кому віддячили, кого не забули,
Хто носить, як шрами, ламане минуле.
Всі, хто набув, і всі, хто втратив,
Всі, хто питав у тебе поради.
Всі, хто просив у тебе пробачення, —
Всі мають значення! Всі мають значення!
З ночі лишається небо темне,
Іде війна, виростають діти.
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити.
Сонце здіймається вище й вище,
Вранішні відблиски на металі.
І те, що тримало тебе раніше,
Буде тримати тебе надалі!
Той, хто мовчить, і той, хто говорить,
Простір над нами високий і хворий.
Простір не має лишатись тривожним,
Любов — це те, що сталося з кожним.
Згадай всіх тих, що тебе просили,
Всіх тих, кому говорив: "До побачення".
Всіх, хто давав тобі радості й сили,
Хто має для тебе вагу і значення.
Згадай всіх тих, кому нині тяжко,
Для кого час зупинився, як серце.
Зроби перед виходом останню затяжку,
Тобі тепер завжди носити усе це:
Цю лють зими й березневі ріки,
Цю давню потребу лишатись людиною.
Ми запам'ятаємо все це навіки,
Нам далі жити цією країною!
З ночі лишається небо темне,
Іде війна, виростають діти.
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити.
Ранкова збивка теплого серця,
Нічного неба дереворити.
Наше повітря нам дається,
Щоби дихати і говорити.
З ночі лишається небо темне,
Іде війна, виростають діти.
І любиш їх, тому що крім тебе
Їх тут ніхто не буде любити.
Сонце здіймається вище й вище,
Вранішні відблиски на металі.
І те, що тримало тебе раніше,
Буде тримати тебе надалі!