Ніхто не пам'ятає, що було до того,
ти завжди говорив, що смерть це ненадовго,
що смерть не знає, як із нами говорити,
що смерть це те, чого не можна повторити.
Пам'ять проймає нас, наче повір'я,
там, де ви стояли, обривається повітря,
але навіть ця відсутність наповнюється чимось,
ми зроблені зі світла, яке нам залишилось.
Ще одна спроба, ще один раз,
я й далі пам'ятаю кожного з вас,
кожного щасливого і кожного слабкого
у світі, що створили невідомо для кого.
Теплі голоси, які ми носимо з собою,
люди, що так щедро ділилися любов'ю,
такі нестерпні і такі відверті,
люди, що тримають навіть по смерті.
Ніхто вже не згадає, як це почалося,
але стигти й виростатиме це багатоголосся,
і з нами залишається щось дійсно важливе,
і ті, кого ти любиш, відходять, наче зливи.
Вічність це словник, сказаного вами,
ми сприймаємо любов вашими словами,
відчуваючи світло за останніми дверима,
ми зроблені зі слів, які ви говорили.
Ще одна спроба, ще один раз,
я й далі пам'ятаю кожного з вас,
кожного щасливого і кожного слабкого
у світі, що створили невідомо для кого.
Радість і печаль, що наповнюють твій подих,
ранок, як вогонь, розливається на сходах,
пам'ять, що торкається і довго не згасає,
небо України із ламкими голосами.
Ще один видих, ще один злам,
ви обрали цю дорогу, зрозумілу нам,
все, що нам здавалося потрібним і дивним,
люди, що робили це життя небезнадійним.
Теплі голоси, які ми носимо з собою,
люди, що так щедро ділилися любов'ю,
такі нестерпні і такі відверті,
люди, що тримають навіть по смерті.
