Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива
Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива
Новий день залиє сірі краски
Які знов придумаєш відмазки?
Скільки ще пропустиш ти підказки?
Це твій шлях, тут перемоги і поразки
У берегів холодні вуста
Але тут у людей гарячі серця
Мій оберіг - моя Земля
Мов рідна мати оберіга (Сина)
І прострілена спина
Хоч дорога нелегка та сили нема
Вона волю на гербі пришила
Знай, ти сам собі країна
Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива
Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива
Не кажи свої сповіді
Палками писані по воді
З води береться все на землі
З неї ми вийшли й підем туди
Не кажи свої сповіді
Палками писані по воді
Поки бачиш рідних сліди
Вони в пам'яті живі
Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива
Вже немає хати, що колись тут була
І не бачу рідних я навколо стола
І немає стежки, що колись мене вела
Замело дорогу, вона в пам'яті жива
