Хотіла б я піднятись, наче журавлі,
Туди, де сонце сяє в світлій далині.
Залишити позаду смуток і тривоги,
І віднайти для себе вже нові дороги.
Жовте листя тихо ляже на траву,
Осінь розфарбує казку наяву.
Поглядом проводжу пташині ключі,
Що тануть, немов тіні, в зоряній ночі.
І так нестерпно тягне в вирій, в ті краї...
Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі,
Полинути далеко на легкім крилі.
Хотіла б все забути, стерти біль і страх,
Що залишились сльозами на моїх очах.
О-о-о, нехай вітер несе туди, де моє серце знову оживе.
Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі,
Полинути далеко на легкім крилі.
За мною стільки пройдених вже днів,
Стільки недоспаних ночей і зайвих слів.
Та я не хочу більше в смутку засинати,
Я хочу просто жити, вірити й кохати.
Нехай дорога буде важка й непроста,
Нехай ще далеко сяє та мета.
Підніму свої очі у ясну блакить,
Може, покличе зграя з собою в цю мить.
І так нестерпно тягне в вирій, в ті краї...
Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі,
Полинути далеко на легкім крилі.
Хотіла б все забути, стерти біль і страх,
Що залишились сльозами на моїх очах.
О-о-о, нехай вітер несе туди, де моє серце знову оживе.
Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі,
Полинути далеко на легкім крилі.
Летіть, мої птахи, летіть у далечінь,
Несіть мої надії крізь осінню тінь.
А я залишусь тут та буду твердо знати,
Настане день, коли і я навчусь літати,
Навчусь літати...
Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі,
Полинути далеко на легкім крилі.
Хотіла б все забути, стерти біль і страх,
Що залишились сльозами на моїх очах.
О-о-о, нехай вітер несе туди, де моє серце знову оживе.
Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі,
Полинути далеко на легкім крилі.
