Невже такі безжальні небеса?
Невже зовсім вони не відчувають
Болю
Людського
Мій поводир - сумна моя зоря
Я перший звір, який ступив на твоє світло
Й вірив
Не роздумував
Мій білий день, мій ніжний іній на губах
На чорних пелюстках, на ворона крилах
Пухкий, ти танув, як вода
І я розпалася на тисячі зірок
Собою освітила кожен закуток
Земного тіла
Сказав, якщо я не належала тобі
Для чого ж я приходила у сни?
Не знаю
Хто знає
Може, то була не я
А от послухай: завдяки йому
Я полюбила свою музику сумну
Мене він
За один раз
Мій білий день, мій ніжний іній на губах
На чорних пелюстках, на ворона крилах
Пухкий, ти танув, як вода
І я розпалася на тисячі зірок
Собою освітила кожен закуток
Земного тіла я
