KKG музика, яку відчуваєш
Розмитий неон у сльозах асфальту,
Місто шепоче та я не про те.
В моїх думках грає тихе адажіо,
Світ за вікном для мене пусте.
Я взнав цей присмак, коли став чужим
Поміж людей, що не бачать людей.
Мій погляд іній, холодний, як дим,
Загублений в тиші прожитих днів.
Імена, відтінки, почуття
На дні душі ховаю,
Замкну за обрієм до забуття,
Та з пам'яті не відпускаю.
Була любов чи звичка до тепла,
Це все одно розбило два крила,
І не склеїти їх, бо іскра дотла,
Згоріла іскра дотла.
Мережа снів, де всі щасливі й гарні,
Де кожне фото, це успішний кадр.
Ти теж там є в цій виставі бездарній,
А я дивлюсь німий кінематограф.
І кожен спогад болючий розряд,
Та кожне слово, сказане колись ніж,
Я будував із мрій кришталевий сад,
Та він розбився об до і після меж.
Імена, відтінки, почуття
На дні душі ховаю,
Замкну за обрієм до забуття,
Та з пам'яті не відпускаю.
Була любов чи звичка до тепла,
Це все одно розбило два крила,
І не склеїти їх, бо іскра дотла,
Згоріла іскра дотла.
Можливо, досвід, можливо, шрам,
Що вчить мовчати, стоячи під зливою.
Я віддавав тобі свій храм,
Що звався душею, колись щасливою,
Тепер руїни.
Імена, відтінки, почуття
На дні душі ховаю,
Замкну за обрієм до забуття,
Та з пам'яті не відпускаю.
Була любов чи звичка до тепла,
Це все одно розбило два крила,
І не склеїти їх, бо іскра дотла,
Згоріла іскра дотла.
Дотла, до останньої хвилини.
Я взнав цей присмак, коли став чужим.
