Я вже йду, я не прийду.
Я не прийду, повір мені.
Скажи, чому так стало байдуже тобі?
Ти ж обіцяла і клялась мені в любові,
А я повірив, тебе одну любив.
За тебе серце я своє губив.
Тепер між нами лиш холод і туман.
Ти стала іншою, а я залишився сам.
Я не прийду.
Я не прийду.
Я не прийду.
Я не прийду.
Я пам'ятаю твій погляд і слова,
Як ти казала, будеш завжди моя.
Та час минає, і все пішло не так.
Ти віддалялась, та як так сталось, як?
Ми будували свій світ удвох колись,
Ти обіцяла, за мене лиш тримайсь.
А я тримався, бо вірив у любов,
Та ти пішла, мене лишила знов.
Тепер ночами я сам серед тиші,
Твоє ім'я звучить у голові.
Я вже не хочу вернути все назад,
Бо після тебе буде все не так.
Можливо, завтра я зовсім відпущу,
Твої образи зітру і промовчу.
Та якщо раптом ти скажеш, повернись,
Та вже не буде, не буде, як колись.
Ти стала спогадом, що залишився мені,
Та я навчився жити без твоїх очей.
І хай боліло, і хай душа кричить,
Я все залишу і буду дальше жить.
