Не клич мене в дим,
я там вже горів.
Не вчи мене жити,
я все зрозумів.
Там вітер зі сходу приносить лиш попіл і звуки війни.
Кожному ранку бракує миру, тепла і тишини.
Чергова осінь намочить нас всіх холодним дощем.
Збирайтесь докупи, вас Тофік накриє чорним плащем.
Там вітер зі сходу різав лице.
Хто як не ми розуміємо це?
Закриваючи рідних своїх теплом,
хтось називає це справжнім добром.
Місяць освітить мені чорний шлях.
Вітер зі сходу зриває вже дах.
Коли все згорить, що лишиться нам?
Мій голос і біт, його не віддам.
Там вітер зі сходу приносить лиш попіл і звуки війни.
Кожному ранку бракує миру, тепла і тишини.
Чергова осінь намочить нас всіх холодним дощем.
Збирайтесь докупи, вас Тофік накриє чорним плащем.
Там вітер зі сходу...
І поки я тут, я дихаю в такт.
Задаю ритм, піддаюсь під азарт.
Прошу не судити, це перший контакт.
Мої слова, це мій артефакт.
Колись буде краще, але це не факт.
Колись може й буде, але тут без дат.
Коли все згорить, що лишиться нам?
Мій голос і біт, його не віддам.
Мій артефакт.
Мій артефакт.
Там вітер зі сходу приносить лиш попіл і звуки війни.
Кожному ранку бракує миру, тепла і тишини.
Чергова осінь намочить нас всіх холодним дощем.
Збирайтесь докупи, вас Тофік накриє чорним плащем.
Там вітер зі сходу...
