Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене
Знаєш, даремно, я все давно відчула
П'ю мед із вином
Бережу ті останні сили тіла
Бо твоя любов тягне нас на дно
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
Сніг попелом став
Знала я, не даремно
Пізно і темно
Страшно іти кудись одній
Ти будеш мій ще на мить
Не бажаєш зла
Напевно, краще нам піти у свої світи
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
А пробачати було нічого.
Я так собі, гралася мов дитина від щастя і аж до відчаю.
Я здогадувалась, що не єдина.
Мучила себе протиріччями.
Я не знала, що любов не завжди буде вічною
4, 3, 2, 1
Ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
Ти пробачав мене
Та чому ж болить?
Все на землі мине
Тож нехай горить!
