Вранці змиє усе вода,
І я стану напівжива.
А що буде потім, я
Забула дізнатись,
Чи боротимусь до кінця, не втрачу свого лиця,
Чи потону в ріці сильних людей,
Чи буду з ними купатись?
Видатна є жінка, але
Вона з нас всіх зітре з цієї землі.
Сонце над головою
Було моїм світилом, поки я його просила,
Назавжди було твоє.
Тільки я і моя сила, але ось її впустила,
І
Я не знаю, хто я є,
Не знаю, як сховатися від болю,
Сорому перед собою.
Я не знаю, хто я є,
Не знаю, як сховатися від болю,
Сорому перед собою.
Коли летить смуток по тілу,
Жалюся тільки я.
Фон є, не темний в моїй голові,
Воліє мене налякати.
Каже, то не моє ім'я і не справжні почуття,
І ніби все, що належить мені,
Я не заслуговую мати.
Сонце над головою
Було моїм світилом, поки я його просила,
Назавжди було твоє.
Тільки я і моя сила, але ось її впустила,
І
Я не знаю, хто я є,
Не знаю, як сховатися від болю,
Сорому перед собою.
Я не знаю, хто я є,
Не знаю, як сховатися від болю,
Сорому перед собою.
Я не знаю, хто я є,
Не знаю, як сховатися від болю,
Сорому перед собою.
Я не знаю, хто я є,
Не знаю, як сховатися від болю,
Сорому перед собою.
Вранці змиє усе вода,
І я стану напівжива.
А що буде потім, я
Забула дізнатись.
