Не обертаюсь, не дивлюсь назад більше,
Каміння гостре під ногами болить,
Вібрує тіло, пропустила крізь себе Ніцше,
Шукаю істину,
Не знаю, куди йти.
Як тобі я, ось так?
Без жодної цілі в очах?
І струни зірвала з гітар,
Згоріла в прах.
Ми заблукали,
Наступні кроки без мети,
Чекай світанок,
Зрання видніше, куди йти.
Ми заблукали,
Наступні кроки без мети,
Чекай світанок,
Зрання видніше, куди йти.
Жорстокість днів розпочинається
Із жорсткої води з-під душу.
І з крихтами себе, що змив,
Пливу по ржавим водостічним трубам:
В нікуди,
Без надій,
Сподівань,
Лиш з вірою, що я з’єднаюсь
З такими ж крихтами тебе в Дніпрі.
Наступні кроки без мети,
Чекай світанок,
Зрання видніше, куди йти.
Ми заблукали,
Наступні кроки без мети,
Чекай світанок,
Зрання видніше, куди йти.
