Неначе нервова клітина, як вірусний імпульс.
Усе що було між нами лиш тінь на папірус
Пустельний запах суму, той що не відпустить
Він в'їдається в пам'ять і не дає забути
Наче порожній заряд, черга пострілів ніч
Зовсім один серед кам'яних скель та облич
Через кашель шукав джерело своєї сили
Та пустеля в мені роз'їдає всі крила
У годинниках забагато піску і пилу
Секунди тут летять якщо це хвилина
Врятуй мене від суду де сниться так
І планета хвора, у неї всі ознаки
Сонце на горизонті мідний метал
Я блукав пустелею, досвід тут забрав
Поверне течія назовні, червона межа
Здається заблукав серед перехресних стежок
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
Холодний космос і душі навколо
Закриваю очі і вибухи б'ють, б'ють на сполох
Комусь став рідним, а комусь чужим
Зраджують лиш ті, тиші не чують душі
Я замерзаю в темноті, що як кратер місяця
І в чорних стінах правда не поміститься
Кожен день етап, тінь, по заду вже
Я залежний від видіньгей це мене веде
Ланцюг подій не наситив долю мою
Я нікому не відкривав справжню суть свою
Сажа і вологість, той фальш у повітрі
Знову кашель, так далеко до титрів
Не кланявся клонам, та не гнувся під них
На сходинку я вище, вище мій поріг
Образ віра в очах, той що не стерся
Душа моя в дірах, я, напевно, естет
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
По небу до сонця пливуть кораблі
Отам вдалині
Там де наша земля
