Як з дуба на землю
Впала беззуба
Темрява по хутору йде та танцює
Тягне до кожного вельможі свої руки
Рятуй мене від скуки
Дай мені ритм дай
Туман йде
Розум щось бентежить
Ніби хтось стежить
З того берегу
Мовчки йде
Що йому належить
Все несе під своїм плащем
Ймення мені пустеля
Я сонця оселя
У середині мене як змії промені сонця
Там за полем із хмелю
Де я заховаюсь у скелю
Сам не схожий на себе
Я спатиму
У товщі моху
Під купою спогадів
Холод не знайде мене
Я знайду його
Стану полем пролісків, коли зовсім буде голосно,
Не від сорому заховаю очі,
То просто сонце забагато хоче від мене
Під сніжним килимом
Я співатиму із лісом в унісон
Ймення мені пустеля
Я сонця оселя
У середині мене як змії промені сонця
Там за полем із хмелю
Де я заховаюсь у скелю
Сам не схожий на себе
Я спатиму
Стань на коліна
Переді мною
Дихай рівно
Дихай вільно
Запитав у полум'я
Де у цьому мороку
Загубив я розум
Бери все моє золото
Знаю я це місце
Тримайся мене ближче
Підемо одразу як полетять листя
Ймення мені пустеля
Я сонця оселя
У середині мене як змії промені сонця
Там за полем із хмелю
Де я заховаюсь у скелю
Сам не схожий на себе
Я спатиму
