Часу нема, а ми його проворонили
У компанії сірих думок та іронії.
Я ловлю на пустому пероні ми,
Скажи, чому не вжились в свої ролі ми?
Зупини цей час, прошу, зупини,
Знаю, в твоїх очах я завинив.
І від нашого дому вдалині,
В небі співа білі журавлі.
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
Ти стала чужою
Хоча вчора було близькою
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
В легенях так тисне
Бо ти була киснем
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
Ти стала чужою
Хоча вчора було близькою
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
В легенях так тисне
Бо ти була киснем
Знову мовчання заповнює світ.
Ми стали далекими, як чужий лід
Слова розлетілись, немов крихкий пил,
І кожен лиш тінь від себе лишив.
Не повернеш, не зупиниш, цей хід
Лікує час рани, стирає і слід.
Та якщо хочеш почати ти знов
Дай мені шанс повірити в любов.
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
Ти стала чужою
Хоча вчора було близькою
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
В легенях так тисне
Бо ти була киснем
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
Ти стала чужою
Хоча вчора було близькою
Спалахи, спалахи, спалахи, іскри
В легенях так тисне
Бо ти була киснем
