Осінь вже вбралася у золотії шати
Носить вже жовте листя, і наводить сум
Я памʼятаю обіцяв тебе звозити в «Штати»
Багато чого обіцяв, і знаєш, я здержу
я зроблю все, щоб ти була щаслива
Не завадить грім і грози, не завадить навіть злива
Знаєш, була б дощем — я був би завжди мокрим
Була б ти пляжем — був би завжди босим
Куди б не йшла, триматиму твої долоні
Просиджу разом у однім вагоні
Без тебе боюсь, без тебе не треба
З тобою ця осінь така тепла
Як важко вже зігрітися мені
Я без тебе не я, без тебе без неба
З тобою — це вся моя потреба
Не відпускай мої долоні ти
Чути багато криків десь в далечині
Кричать серця розбиті і самі
Ми всі шукаємо собі по парі
Десь там деінде, там, де точно вже її немає
Та не задумуємось ми ніколи
Що те, що ми шукаєм, поруч було ще зі школи
Ти рідна, вибач, що я гаяв час
І дякую, що крізь роки ти мені дала шанс
Куди б не йшов, триматиму твої долоні
Просиджу разом у однім вагоні
Без тебе боюсь, без тебе не треба
З тобою ця осінь така тепла
Як важко вже зігрітися мені
Я без тебе не я, без тебе без неба
З тобою — це вся моя потреба
Не відпускай мої долоні ти
Я без тебе без неба
Я без тебе без неба
Я без тебе без неба
Без тебе
Без неба
Я без тебе без неба
Я без тебе без неба
Я без тебе без неба
Без тебе
Без неба
