На галяві, де втонув корабель,
У гирлі річки не дуже глибокій,
За тінню бажань та великих ідей
Жив народ — народ невідомий.
Та раптом похмурим став день,
Всі зорі на небі зірвались.
На темний прохід вони їм вказали
"Загублений світ" його називали.
Навколо все темно — одна лиш земля,
Душу віддати не готові ми Богу.
Грізно лунали капітана слова:
«Загублений світ відкрив нам дорогу!»
Факели в руки, шукаєм прохід —
Ви очі закрийте руками.
Повзли ми вперед між людськими тілами,
Слуги диявола вже поміж нами.
«Ей ти, ставай за штурвал!
Це чорний горизонт — 9-й наш вал.
Матрос, дай право руля —
У пеклі нас чекає інше життя!»
Рукою нахабно хапає стакан
Скошений сивий старий капітан.
Зморщеним ротом, немов сундуком,
Повідав легенду, як був моряком.
Навколо світає...
І скільки ще треба було літ,
Щоб знайти цей загублений світ?
«Ей ти, ставай за штурвал!
Це чорний горизонт — 9-й наш вал.
Матрос, дай право руля —
У пеклі нас чекає інше життя!»