Із чорненького жмутка вилупився птах
З темним серцем злого роду, двометровий жах.
Грішний, підлий світ людський він не полюбив,
І свої смертельні кігті враз він наточив.
Дід старий про Совуха казав:
Хто не вірив — вмить він пропадав.
Не ходи ти в ліс, ти не ходи
Там великі очі у пітьмі.
І хоча старий застерігав
Та щоночі люд все пропадав.
«Хоч не вірте мені, люди — птах мене ловив»,
Дід без правої руки враз проговорив.
«Біле світло, все життя в одну мить забув,
Силу духу злого Сова на собі відчув».
Він народжений лише вбивать
На частини тіло розривать.
Не ходи ти в ліс, ти не ходи
Там великі очі у пітьмі.
І хоча старий застерігав
Та щоночі люд все пропадав.
Десять років дід його ростив
Злість і підлість в птаха він вложив.
Кожен день дід птаха натравляв
За його вказівкою убивав.
