Тихо над річкою
В ніченьку темную
Спить зачарований ліс
Ніжно шепоче він
Казку таємную
Сумно зітха верболіз
Ніжно шепоче він
Казку таємную
Сумно зітха верболіз
Нічка розсипала
Зорі злотистії
Он вони в річці, на дні
Плачуть берези
По той бік сріблистії
Стогне хтось тяжко вісні
Що йому мариться
Щастя улюблене
В хвилях зрадливих життя
Може то серце
Нудьгує загублене
Просить, шука вороття
Може то серце
Нудьгує загублене
Просить, шука вороття
Тихо над річкою
В ніченьку темную
Спить зачарований ліс
Ніжно шепоче він
Казку таємную
Сумно зітха верболіз
Ніжно шепоче він
Казку таємную
Сумно зітха верболіз
