Місто булькало, місто плямкало,
І котилося із-під ніг.
Я поклав руку на її тіла клямку,
Натиснув обережно та відчинити не міг.
На божевільнім бальконі
Вона тремтіла, не відмикалась,
Я підбирав ключі всіх можливих ґатунків,
А вона з уст моїх текла – стікала
Крапельками цілунків.
Вона тремтіла, не відмикалась,
Я підбирав ключі усіляких ґатунків,
А вона з уст моїх текла – стікала
Крапельками цілунків.
Балькон зненацька в ту мить розгойдало,
Та я нічого зробити не міг.
Ми разом з бальконом додолу впали
І вгрузли в холодний міщанський сміх.
Дядьки мордаті, тітки пузаті
Нас оточили довкіл.
А ми в центрі Львова лежали, як в хаті,
І не встидались оголених тіл.
Дядьки мордаті, тітки пузаті
Нас оточили довкіл.
А ми в центрі Львова лежали, як в хаті,
І не встидались оголених тіл.
Плакала і зітхала
Тіла її сопілка,
Рук моїх не пускала
Ніг роздвоєна гілка.
А на тій гілці квіти біліли,
Листя, що пахло сонцем – грозою.
Пташка на гіллі
Крилами билась,
Накрита моєю рукою.
Грай, сопілонько, та не сумної,
Грай в сорочку розпачу вбрана.
Хай молоко твоїх звуків гоїть
Стебла моєї рани.
Плакала і зітхала
Тіла її сопілка,
Рук моїх не пускала
Ніг роздвоєна гілка.
Слідкуй:
