Стяг мій майорить де
Синьо-жовтими степами
Там в душі горить те
Що не вимовить словами
Там бурхливі ріки
Зашивають рани
І я бачу не уві сні
Очі тата й мами
Гори мої, море моє
Я без вас як сирота
Любі мої, люди мої
Все без вас лиш самота
Та й на чужих на просторах
Не зверне мене з доріг
Бо я в крові маю волю
В серці маю оберіг
Гори мої, море моє
Я над вами наче птах
Там де ви лише свобода
І світанок на вустах
Тут на рідних на просторах
Стуса й Симоненка рід
Від них в крові маєм волю
В серці маєм оберіг
Стяг мій майорить де
Синьо-жовтими степами
Там в душі горить те
Що не вимовить словами
Там бурхливі ріки
Зашивають рани
І я бачу не уві сні
Очі тата й мами
Сильна моя, рідна моя
Від Говерли й до Дніпра
Ми тепер живем за трьох
І збира по клаптиках
Дім наш, віру і надію
Й не обірветься струна
Як не було б важко, бийся
Й пам’ятай, лиш ти одна
Нескорена у бою
Нескорена у пітьмі
Нескорена від болю
Нескорена в боротьбі
Нескорена у думках
Від світанку й до зорі
Нескорена у піснях
Нескорена у мені
Стяг мій майорить де
Синьо-жовтими степами
Там в душі горить те
Що не вимовить словами
Там бурхливі ріки
Зашивають рани
І я бачу не уві сні
Очі тата й мами
