Сьогодні я хочу зізнатись в коханні Одеському морю, що хвилями бʼє
Сказати тихенько, прокинувшись зрання, Карпати, ви місце, де серце моє
Набратися сили й чимдуж обійняти той Київ величний, що гордо стоїть
І Лесину пісню до ранку співати із Світязем, що на Волині шумить
Я б сіла за стіл і листа написала, відправила в Харків мільйонам людей
У тому листі я б усім побажала забути про страх і тривогу ночей
Стрибнути б у потяг, туди до Херсону, де стигне червоний кавун на полях,
А потім у гори, де Чорнеє море, де Крим, де вино, майорить рідний стяг
Тобі, Україно, зізнатися хочу,
Що кожен куточок Люблю
За кожну людину, спокійнії ночі
Щоденно я Бога молю
Тобі, Україно, зізнатися хочу,
Що кожен куточок Люблю
За кожну людину, спокійнії ночі
Щоденно я Бога молю
Сьогодні я хочу сказати Львівʼянам, як файно у вас на гостині бува
Розмовами теплими загоїти рани, щоб знову відкрилась сторінка нова
Зібрати б валізу й на Вінницьку землю до друзів рванути забувши про все
І хоч на хвилинку відкласти буремне життя, що так швидко на хвилях несе.
Найбільше я хочу, щоб кожна людина зайшла у свій дім, де прожила життя
Щоб Бог повернув щастям кожну хвилину, яку провели у сльозах небуття
Щоб Суми й Дніпро, Запоріжжя й Полтава, Донецьк, Маріуполь не знали біди
Сирена затихла, розквітла держава і зникли від горя найменші сліди.
Тобі, Україно, зізнатися хочу,
Що кожен куточок Люблю
За кожну людину, спокійнії ночі
Щоденно я Бога молю
Зібратись з думками, подякувать Богу, що подарував сили на новий день
І знову, як вперше, рушати в дорогу любити, творити, співати пісень
І кожного разу вертатись додому у рідні до болю Волинські краї
Навчитися бачити щастя в простому, благаю, почуй Боже мрії мої.
