...Вирячивши вогненні очі,
дихаючи полум'ям і димом,
потрясаючи ревом пустелі і нетра
і вогненним хвостом замітаючи слід,
летів дракон.
Не з китайських казок і не з пагод Тібету
він знявся десь з громохкого центру країни "чудес",
вилетів з чорного пекла землі людоловів
і гнав над просторами...
Над безмежжям Уралу...
Через хащі Сибіру...
Через грізний, понурий Байкал...
Високо в небі,
сіючи іскри й сморід,
летів і летів у безмежній ночі...
Дракон
Дракон
Дракон
Дракон
Полум'я
І розступалися скелі, маючи тінями.
І розбігалися злякано сосни й смереки.
Заскочений нагло сохатий (лось)
прикипав на галявині, спаралізований жахом,
а далі зривався й, ламаючи ноги та обдираючи шкіру,
гнав скільки духу у безвість.
І гнали у безвість луни, мов духи гірські,
розлітались по горах,
стрибали в провалля,
ховалися в нетрях...
За ними летів...
Дракон
Дракон
Дракон
Дракон
Полум'я
Шістдесят коробок-вагонів
шістдесят суглобів у дракона.
Спереду вогненноока голова
велетенський двоокий циклоп
надпотужний паротяг "Й.С."
Ззаду такий же надпотужний паротяг
"Ф.Д."
На тендері прожектор
довгий вогненний хвіст.
Шістдесят суглобів у дракона
то шістдесят рудих домовин,
і в кожній з них повно проглинених жертв,
повно живих мертвяків.
Крізь заґратовані діри
дивилися тоскно грона мерехтливих очей,
дивились крізь темряву
десь на утрачений світ,
десь туди, де лишилась країна,
осяяна сонцем,
де лишилась Вітчизна,
озвучена сміхом дитинства
і юності рано одтятої,
де лишилася мати...
родина...
дружина...
Мерехтіли грона очей
і летіли десь у темряву чорну, у прірву.
Ними натоптане черево вщерть у дракона.
І тягне їх циклопічний "Й. С.",
і підпихає їх демон "Ф.Д.".