У найзимніше літо
Красивіші квіти,
Хоча і потребуємо тепла.
Квіти всі колючі
Є найбільш живучі,
Та жодна квітка не росте сама.
Люди для людей також дощ,
Люди для людей також щось.
Люди для людей то дощ,
Що падає.
А моє дно, то моя стеля,
Усі моря, моя пустеля,
А все зворушне, моя скеля,
Лиш незворушні люди, ау!
Моє дно, то моя стеля,
Усі моря, моя пустеля,
А все зворушне, моя скеля,
Лиш незворушні люди, ау!
У найзимніше літо
Рум'янощокі діти
Не знають, що купатись ще ніззя.
Босоніж полетіли,
Кроки такі щасливі,
Для них що літо, що зима своя.
Люди для людей також дощ,
Люди для людей також щось.
Люди для людей то дощ,
Що падає.
Так просто
Зірватися, і це не про падіння,
Хоча чомусь я пропадав.
Так просто
Здійматися, щоб разом падать, падать,
Хотілось би разом падать.
А моє дно, то моя стеля,
Усі моря, моя пустеля,
А все зворушне, моя скеля,
Лиш незворушні люди, ау!
Моє дно, то моя стеля,
Усі моря, моя пустеля,
А все зворушне, моя скеля,
Лиш незворушні люди, ау!
Щастя любить тишу,
Давай мовчать гучніше,
Разом мовчать гучніше, ще.
Щастя любить тишу,
Давай мовчать гучніше,
Разом мовчать гучніше, ще.
Так просто
Зірватися, і це не про падіння,
Хоча чомусь я пропадав.
Так просто
Здійматися, щоб разом падать, падать,
Хотілось би разом падать.
А моє дно, то моя стеля,
Усі моря, моя пустеля,
А все зворушне, моя скеля,
Лиш незворушні люди, ау!
Моє дно, то моя стеля,
Усі моря, моя пустеля,
А все зворушне, моя скеля,
Лиш незворушні люди, ау!
