Ти не моя, а я знову з тобою
Ти не моя, а я знову з тобою
Ти кажеш між нами нічого нема,
та знаєш з ким я пропадав допізна.
Відводиш свій погляд, читаю по очах: тобі не все одно,
хоч інше на словах.
Ми домовлялись ні про що не питати,
та після мого дзвінка ти почала мовчати.
Збираєшся йти, але тягнеш ще час,
хочеш почути, що я не продинав.
Якщо нам байдуже, чого нас так несе?
Ми самі не знаємо, що між нами є
Ми не разом,
то чого ти ревнуєш?
Не кохаєш,
то чого мене цілуєш?
Я не твій,
та до ранку ти зі мною.
Ти не моя, а я знову з тобою.
Ти не моя, а я знову з тобою
Ти не моя, а я знову з тобою
Ти можеш зникати на декілька днів,
та пишеш як тільки тебе відпустить.
І знову ми близько, і знову без фраз,
неначе для нас залишився ще шанс.
Ми звикли щоразу тему міняти,
коли хтось із нас починає питати.
Нам легше сказати, що все це пусте,
ніж чесно зізнатись, що щось таки є.
Якщо нам байдуже, чого нас так несе?
Ми самі не знаємо, що між нами є
Ми не разом,
то чого ти ревнуєш?
Не кохаєш,
то чого мене цілуєш?
Я не твій,
та до ранку ти зі мною.
Ти не моя, а я знову з тобою.
Ми не разом,
то чого ти ревнуєш?
Не кохаєш,
то чого мене цілуєш?
Я не твій,
та до ранку ти зі мною.
Ти не моя, а я знову з тобою.
Ти не моя, а я знову з тобою
Ти не моя, а я знову з тобою
