О, вигляд не такий, то я сміюся не так.
Ніяк не міг зрозуміти чому я дивак.
Я довго старався бути зручним для усіх,
А тепер із тих старань мене самого бере сміх.
Комусь не подобається, що я роблю,
І навіть те куди я йду, і про що я мовчу.
Мене вже перетрясло, та як усім годити?
І коли мені в тому всьому просто собі жити?
Мене вже не парить, хай вони дивуються,
І більше під нормального уже не маскуюсь.
Трохи не такий, як хочеться усім,
І мені вже стало легше жити з цим.
Буває щось дратує, щось іде зовсім не так.
Тепер не намагаюсь пояснити цей бардак.
Я можу помилятись як і кожен із нас,
І не мушу виглядати надто мудрим кожен раз.
Нарешті я навчився жартувати з власних дурниць,
І більше не робити цілу трагедію з дрібниць.
Коли щось іде не так, уже просто чекаю,
Може в цьому хаосі щось добре відшукаю.
Знову чую ці слова,
Вже не болить голова.
Я знаю це все уже,
Чим скінчиться цей сюжет.
Мене вже не парить, хай вони дивуються,
І більше під нормального уже не маскуюсь.
Трохи не такий, як хочеться усім,
І мені вже стало легше жити з цим.
