Знов мені в дорогу далеку,
От би зараз побачить на хаті лелеку!
От би зараз в обійми до тебе,
Щоб злетіти разом лелеками в небо!
Побіжу до хати босими ногами,
Затопчу траву і засну,
Втомившись, на колінах мами...
Розкажу про втому, сподіваюсь знову,
Що не зареву, обгорну її своїми руками...
Всі ночі без сна поверне весна,
Нам дає наснаги думка,
Що побачу знову чисті небеса,
Як сходить роса і квітучий сад,
Коли я повернусь додому!..
Знов мені в дорогу далеку,
От би зараз побачить на хаті лелеку!
От би зараз в обійми до тебе,
Щоб злетіти разом лелеками в небо!
Одна дорога, що веде до хати,
Поросла травою, вкрилась в шати...
Біля тину виглядає мати,
Поки не вернеться син, не може спати...
Знов мені в дорогу далеку,
От би зараз побачить на хаті лелеку!
От би зараз в обійми до тебе,
Щоб злетіти разом лелеками в небо!
Знов мені в дорогу далеку,
От би зараз побачить на хаті лелеку!
От би зараз в обійми до тебе,
Щоб злетіти разом лелеками в небо!
Нас накрило, та ми маєм крила!
Та ми маєм волю,
Не впадуть вітрила наші!
Засліпило, та ми маєм крила!
Та ми маєм віру, та ми маєм силу!
Маєм крила!..
Нас накрило, та ми маєм крила!
Та ми маєм волю,
Не впадуть вітрила наші!
Засліпило, та ми маєм крила!
Та ми маєм віру, та ми маєм силу!
Маєм крила!..
