Ти згадай мене, миленький, два рази на днину,
А я тебе і згадаю сім раз на годину.
Марічка ТРОшниця, ой, на війноньку проситься.
Марічка ТРОшнийя, їй з милим бути хочеться.
Марічка, ой, сумує, Марічка, ой, зітхає,
Навіщо тут стою я, паспорти перевіряю?
Безжальний ворог палить наших побратимів.
Я хочу гнати вату із Донбасу і із Криму.
А сивий командир сердито головой качає:
Не можу я того зробити. Краще випий чаю.
Іванко - наречений твій воює з супостатом,
Сказав щоб я тебе беріг, щоб був тобі як тато.
Марічка ТРОшниця, ой, на війноньку проситься.
Марічка ТРОшнийя, їй з милим бути хочеться.
Ти згадай мене, миленький, два рази на днину,
А я тебе і згадаю сім раз на годину.
Марічка та Іванко тепер стоять пліч-о-пліч.
Мов скошена трава під їх вогнем лягає ворог.
Марічка чергами з руки стріляє з кулемета,
Іванко пачками на той світ роздає білети.
Війна любов не переможе - їм удвох не страшно.
Якщо закінчяться набої - підуть в рукопашну.
І пройде трохи часу, і прийде перемога.
Вони живі повернуться до рідного порога.
Марічка ТРОшниця, ой, на війноньку проситься.
Марічка ТРОшнийя, їй з милим бути хочеться
Ти згадай мене, миленький, два рази на днину,
А я тебе і згадаю сім раз на годину.
Марічка ТРОшниця, ой, на війноньку проситься.
Марічка ТРОшнийя, їй з милим бути хочеться
Ти згадай мене, миленький, два рази на днину,
А я тебе і згадаю сім раз на годину.