Ніхто не знав про їх любов,
Обом здавалось, то все лиш сон,
Та коли сяде сонце знов,
Не зупинити їх розмов.
Все так спонтанно почалось,
І шансу зовсім в них немає,
Але чому їм довелось
Відчути те, що зігріває?
Ти не моя, ти не моя, знаю,
І я щодня тебе знов відпускаю,
І щохвилини я тебе втрачаю,
Та як без тебе далі вже не уявляю.
Ти не моя, ти не моя, знаю,
І я щодня тебе знов відпускаю,
І щохвилини я тебе втрачаю,
Та як без тебе далі вже не уявляю.
Багато так є запитань,
Та всі вони лиш риторичні.
Ти та одна, і без вагань,
Без сумнівів і без перебільшень.
Чи так буває у житті,
Що душу розриває навпіл
Від думки, що тепер є ти?
А знаєш, воно того варте.
Ти не моя, ти не моя, знаю,
І я щодня тебе знов відпускаю,
І щохвилини я тебе втрачаю,
Та як без тебе далі вже не уявляю.
Ти не моя, ти не моя, знаю,
І я щодня тебе знов відпускаю,
І щохвилини я тебе втрачаю,
Та як без тебе далі вже не уявляю.
І голос твій ніжний сказав, відпусти,
Ми як у казці, та ніби у сні.
Що буде далі, не знає ніхто,
Та на душі ніби розбите скло.
Ти не моя, ти не моя, знаю,
І я щодня тебе знов відпускаю,
І щохвилини я тебе втрачаю,
Та як без тебе далі вже не уявляю.
Ти не моя, ти не моя, знаю,
І я щодня тебе знов відпускаю,
І щохвилини я тебе втрачаю,
Та як без тебе далі вже не уявляю.
