LELY45 - «Публічна самотність»

Оголене тіло, сухе вино
Знаєш, здається мені все одно
Я собі пісню пустила у вени
Відлуння якої чути в пустелі
Присмак поразок розширює горизонт
Тільки час, тільки він, має якийсь резон
Змиритись ніколи не значило здатись
Я навчилась себе не боятись
Іронія в тому, що світло несе у собі не менше печалі
Залишитись невинним можливо
Ми так часто себе втрачали, загубивши глибинність буття
Як би сильно мене не просили, я б ніколи не дарувала життя
Публічна самотність подібна до божевілля
Свідомий авіа режим
Суцільне свавілля
36 гральних карт
36 драматургічних сюжетів
Всі ми проживаємо їх, воскресаючи мертвих поетів
Все що буде - вже сталось
Людство, як завжди, цим не скористалось
Пелена на очах замилює вічність
Немає нічого нового, світ зберігає циклічність
Люди народжуються і помирають
За межею - не знаю, напевно, нудно буває
Але смерть для померлих, немає ніякого сенсу
Лише для живих - новий камінь під серцем
На худий кінець - ми усі егоїсти
Які переконують один одного в тому що вони альтруїсти
Інколи переконують навіть себе
Ікони лише спостерігають, як світла душа гниє
Моя напевно в очах людства згнила
Пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала
Не умістила свою свободу у заповіт
Побачила, але не обіграла світ