1, 2, 3, 4
Впади мені грузом на плечі
Лягай, не бійся, я це вивезу
Ти не останній і далеко не перший
Я ж дуже чітко провела межу
Якого біса ти хотів
Того отримав
Глибоких недопочуттів
Щоб тебе крило
Щоб не спалося уночі
Від мого серця втрачені ключі
А ти все ще шукаєш
Ти - архітектор, я - стіна
Висока і непробивна
А ти мене ламаєш
Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм
Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм
Я більше не жінка, я тобі не пара
Я - голос із твого нічного кошмару
Я - почерк до болю знайомий і рідний
І ти знов як хлопець неповнолітній
Як в просторі слів, змусолених дат
Пережити кривди цілунки
Їду потягом повним нездар
В зазеркалля людських стосунків
Дай мені покою, дай мені повітря
Я донька мистецтва заручена з вітром
Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм
Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм
