Я дівчинка із Київського гетто
В моєму світі у людей нема інтернету
Усі життю радіють, стрибають по калюжах
Додому поспішають, бо кохані й небайдужі
Тут кожний мріє та обігріє
Тут кожний за тебе життя не жаліє
Вдягнувши сукню білую, я стану майже милою
Та, як завжди, сміливою, і прошепчу
Про те, як я тебе люблю
І мріями своїми огорну
Про те, як ти не застудив
Своїх гарячих крил
Про те, як, я тебе люблю
І мріями своїми огорну
Про те, як ти не застудив
Своїх гарячих крил
Ти в цьому так вродлив
Ти в цьому так вродлив
Що більш немає сил
Ти в цьому так вродлив
Ти в цьому так вродлив
Всі часи міняються
Люди обіймаються
Потім сваряться і розлучаються
Ніхто не бореться
Ніхто не молиться
Більшість підкоряється і не намагається
Слабкість не прикрасить
Сила не полюбить
Страх з радістю розщепить нас на атоми й згубить
До біса всі пророцтва!
Забий на неподобства!
Традиції диктують по праву первородства
А я на вушко прошепчу тобі
Як я тебе люблю
І мріями своїми огорну
Про те, як ти не застудив
Своїх гарячих крил
Про те, як я тебе люблю
І мріями своїми огорну
Про те, як ти не застудив
Своїх гарячих крил
Ти в цьому так вродлив
Ти в цьому так вродлив
Що більш немає сил
Ти в цьому так вродлив
Ти в цьому так вродлив
