Кую-кую чобіток,
Закипає молоток.
Та який у тому прок,
Як затулений роток?
Перескочив, кажу «гоп».
Не Філон, не філантроп,
Щоб набити собі лоб,
Тут усе «тіп-топ».
Що воно є?
Чом така люта?
Ця лють набута,
Чи ти суто mala-bruta?
Вона січе,
Ножами наче.
Я відчуваю те, чого ніхто не бачить.
Відчуваю лють,
Знаю твою суть.
Відчуваю лють,
Знаю твою суть.
А я знаю, що ти там ховаєш в своїх жменях:
Посмішка назовні, але кулаки в кишені.
Не допомагає чай із кореня женьшеня,
Лють не лікується, лють навіжена.
Всім усе можна, але тобі, ні.
Всі плавають в морі, а ти в огні.
Всім все пробачать, та не забудуть.
Люди як звірі, люди, не люди.
Бачать, що набридло одягати маску,
Шкода, що не можна мати кольт за паском.
Вже не віриш в казку,
Вже плануєш наступ,
Так готує лють для тебе пастку.
Що воно є?
Чом така люта?
Ця лють набута,
¿Eres solo la disputa?
Вона пече
І коле очі.
Я відчуваю те, чого ніхто не хоче.
Відчуваю лють,
Знаю твою суть.
Відчуваю лють,
Знаю твою суть.
Відчуваю лють,
Знаю твою суть.
Відчуваю,
Відчуваю.