Пробач, хай непомітні сльози
Це було так непросто
Спалювати мости
Пробач, хай непомітні сльози
Це було так непросто
Спалювати мости
Знову порожнє місто тінями на лиці
Сповіді егоїста: совість лишив в таксі.
Все, шо приходить після бліками в темноті,
Ніби знайома пісня, але слова не ті.
Наче меломан, сам я затер платівку,
Наче обікрав банк, але без готівки,
Повернув назад, ніби провтикав зупинку,
Єдине, що сказав би, якби дали ше хвилинку:
Пробач!.. Хай непомітні сльози
Це було так не просто спалювати мости
Пробач!.. Може я в тому винна,
Бути хотіла вільна, і ти мене відпустив!..
Якщо я знову потраплю у ті ж тенета,
На тому ж місці зажує нову касету,
Кого мені винити крім себе за всі секрети?..
У моїй шафі затісно стало скелетам.
Життя лишає шрами зморшками на лиці,
Життя це як екзамен, дипломи тут не у всіх,
І якби не втішали всі ляльки, вони пусті,
Ти наперед пробач, що залишу на самоті.
Пробач!.. Хай непомітні сльози
Це було так не просто спалювати мости
Пробач!.. Може я в тому винна
Бути хотіла вільна, і ти мене відпустив
Пробач!.. Хай непомітні сльози
Це було так не просто спалювати мости
Пробач!.. Може я в тому винна
Бути хотіла вільна, і ти мене відпустив
Дай мені знак, дай мені знати,
Доки блукати тут?..
Дай мені знак, дай мені знати
Хоча би що-небудь!..
Дай мені знак, дай мені знати
Де би знайти тебе!..
Дай мені знак, дай мені знати,
Знати, де ти є!
Я дам тобі знати, хоча я не знаю сама,
Де маю шукати тепер і тебе нема,
Я дам тобі знати, та як же подати знак?..
Що тільки забути тебе, я не знаю як...
Пробач!.. Хай непомітні сльози
Це було так не просто спалювати мости
Пробач!.. Може я в тому винна
Бути хотіла вільна, і ти мене відпустив
І ти мене відпустив
І ти мене відпустив
І ти мене відпустив
І ти мене відпустив