Як малі бігли ми босими
Восени вже два кроки до зими
Він був малим, коли вперше побачив у дзеркалі тінь
Слідом за ним вона йшла по пʼятах від семи поколінь
(А куди вона йшла?)
І коли добра душа затягнула затуго ремінь
Цей силует просто вийшов із тіні
Де би не йшов - підбирав слово
Не вірив в любов - вибирав знову
Де нові дахи, де нові шляхи
Навипередки де усе нове
Не вірив у казку - це пастка
Якраз таки, де дівоча ласка він відібрав з кастингу
хоча часто він мав би там впасти
Та для нього рівні всі касти і паства
Памʼятай
Як малі бігли ми босими
Стали ми в один день дорослими
Восени вже два кроки до зими
До зими до зими
Я памʼятаю як були малі - бігли босими ми
Але на жаль в один день стали ми дорослими (ми)
Та памʼятай восени два кроки до зими (ми)
До зими до зими
По світу без дому
Нічого не винен нікому
Як вітер із громом
Куди він летить невідомо
Філософ, який косить під дурачка
На карті мільйон гаманець в дирочках
Великий клубок то одна ниточка
Ану почекай
Він і не брат і не бро! Опусти келих
Де Євфрат і Дніпро, він - один берег!
Тінь повзе по слідах, по стежках і містах
Коли тону у снах він стоїть в дверях
Його в храм не впускають вітражі
І кусками життя колажі
Він би з радістю втік із цих проклятих стін
Та на жаль з невідомих причин
Він просто тінь
Памʼятай
Як малі бігли ми босими
Стали ми в один день дорослими
Восени вже два кроки до зими
До зими до зими
Я памʼятаю як були малі - бігли босими ми
Але нажаль в один день стали ми дорослими (ми)
Та памʼятай восени два кроки до зими (ми)
До зими до зими
Як малі бігли ми босими