Ой, земля моя рідна,
Знаю, як тобі важко.
Скільки терпиш гнид ти,
От скажи мені, нащо?
А земля, моя земле,
Не всі люди пропащі,
І тому поряд з ними
Маю стати я краще.
А знаєш, світ доволі переконливий психолог,
Він викував мою зухвалість, як великий молот,
І між ударами просив зберігати спокій,
Тоді здавалося, що світ до мене був жорстокий.
В активі стара Nokia, тонірована беха,
В пасиві настрій, напівпорожня пляшка Джека,
Ще бляшка важка, ще трохи, і вже зовсім,
Я руйнував себе, а думав, що роблю назло всім.
Ой, земля моя рідна,
Знаю, як тобі важко.
Скільки терпиш гнид ти,
От скажи мені, нащо?
А земля, моя земле,
Не всі люди пропащі,
І тому поряд з ними
Маю стати я краще.
У кожного своя війна і своє поле бою,
Перемагає той, хто визнав, що це бій з собою,
І недарма ти був один у вирішальні миті,
Один прийшов у світ, один із нього маєш вийти.
І поки вертиться земля,
Буду вертітись з нею я,
Допоки вертиться, вертиться, вертиться
Земля...
Ой, земля моя рідна,
Знаю, як тобі важко.
Скільки терпиш гнид ти,
От скажи мені, нащо?
А земля, моя земле,
Не всі люди пропащі,
І тому поряд з ними
Маю стати я краще.
