А може, може, може ми
А може, може, може ми
А може ми ті самі, е-е
Ти для мене стіни, ти для мене дім
Ти для мене рідне між усім чужим
Ти нічний неспокій, солодкий сон
Схоже, навіть більше, ти ковток спросоння
Тож скажи, чому не говоримо
Хоч і з розуму разом сходимо
Ми в вічності чекаємо, чи знаємо ми
А потім розділяють кілометри
А може ми ті самі
Два персонажі у старій мелодрамі
Складні сюжети, але разом роками
Шкода сценарій писали не ми
