Хочу тебе й цілувати,
Рятунок є в поцілунках від смерті берег.
Келих негайно, бо звітріє трунок,
Більше на нього не буде пори.
Це невагомість, легкі і прозорі
Стали печалі, турботи, земля
Нас відпустила, ми вийшли між зорі,
Мов космонавти із корабля.
Не відпускай мене, зоряна пуща
Може поглинути, дай же уста.
Ти в поцілунках така несипуща,
Як у роботі бджола золота.
Не відпускай мене, зоряна пуща
Може поглинути, дай же уста.
Ти в поцілунках така несипуща,
Як у роботі бджола золота.