(І знову вітер дуба хитає
А я хитаю долю навзаєм
Що день будую власні світи)
Тут щось постійно тягне на сон
І будні звернуло, ніби у колесо
Мій ліс давно не бентежить мусон
І вже не чути у ньому пташиного голосу
Усі рядки злились в унісон
І я не в грі - я поза конкурсом
Мій саундтрек, шум міста на фон
Потяг вже рушає, мене зачекався мій перон
Злети неминучі
З ними - і падіння
То таке життя, як люди кажуть: селяві
Погляд балакучий
Досвід ходить тінню
Хай вік веде лік
Ми будем завжди молоді
Злети неминучі
З ними - і падіння
То таке життя, як люди кажуть: селяві
Погляд балакучий
Досвід ходить тінню
Хай вік веде лік
Ми будем завжди молоді
І знову вітер дуба хитає
А я хитаю долю навзаєм
Що день будую власні світи
Мене нічого тут не тримає
Я відпускаю все, що не моє
І залишаюся таким, як є
Знаю, шо біжу кудись - відтоді
Коли віра в гості тільки прийшла
Вона мене відбила у всіх надій
Я досі їй не зрадив, то й не зникла
По вірі дано буде. Віра - допінг
Мене, як того дуба, не розхитай
Я все своє ношу завжди при собі
А все своє це шо? Себе запитай
Знаю, шо за сумнів платив - не раз вже, і з тим - поразку
Притянеш, рішаєш лиш ти
І знову вітер дуба хитає
А я хитаю долю навзаєм
Що день будую власні світи
Мене нічого тут не тримає
Я відпускаю все, що не моє
І залишаюся таким, як є
