Клала мама сину у кишеньку землі
Щоби перед боєм її син не зомлів
Притулила доні до серденька землі мама
Щоб знімала втому, як удома в селі
Ой, клала мама сину у кишеньку землі
Щоби перед боєм її син не зомлів
Притулила доні до серденька землі мама
Щоб знімала втому, як удома в селі
Болить, болить вже котрий місяць, як скажені
Життя — це мить, це ніби нитка над ножем
І киплять думки страшних ідей колововіт
Новин із Києва діждуть батьки коло воріт
Клала мама сину у кишеньку землі
Щоби перед боєм її син не зомлів
Притулила доні до серденька землі мама
Щоб знімала втому, як удома в селі
Ой, клала мама сину у кишеньку землі
Щоби перед боєм її син не зомлів (Щоби її син)
Притулила доні до серденька землі мама
Щоб знімала втому, як удома в селі
Мама просила вертатись скоріш
Сльози висіли на підборідді
Сиве волосся сивіло ще більш
І розчинялось, як попіл в повітрі
Батько садив у старому саду
Яблуні дві, як донька і син
Знає: на весну вони зацвітуть
А поки — чекає і молиться він
Клала мама сину у кишеньку землі
Щоби перед боєм її син не зомлів
Притулила доні до серденька землі мама
Щоб знімала втому, як удома в селі
Ой, клала мама сину у кишеньку землі
Щоби перед боєм її син не зомлів (Щоби її син)
Притулила доні до серденька землі мама
Щоб знімала втому, як удома в селі