Anima Mea
Te expectat
Spiritus Sanctus
Amen
Привіт, я до Тебе нарешті, бо кажуть ніколи не пізно
Знаю знаєш на всіх поіменно, хоч ми тебе звемо по-різному
Бачу дійсно несповідимі шляхи Твої, ставиш виклики
Спонукаєш скинути ідолів з п’єдесталів, що вважалися непохитними
Я приніс Тобі на горбі свому кожен маленький грішок
Кожен шрам, кожен шов на душі, я поклав біля серця в мішок
Мене ті, шо за спиною, нашо питали, шоб шо
Говорили, шо Тебе нема тут, та я все ж таки якось до Тебе дійшов
Попросити сил зрозуміть Тебе, шоби грати в одній команді
Розпізнати сміх Твій навіть у найсумнішій баладі
В кожній порі року розчути Тебе ніби ноти Вівальді
І прийняти те, що Ти скрізь був із нами від Трої до Бухенвальду
Пальта білі не ношу, прошу взяти таким, як є, в темному
Дати сили не втратити себе на болотах богемних
Фарбувати наш світ сірий, ніби він знятий Бергманом
Бути за Твоїм образом поза будь-якими системами, навіть коли все мине
Anima Mea
Te expectat
Spiritus Sanctus
Amen
Anima Mea
Te expectat
Spiritus Sanctus
Amen
Дай нам мудрості та смиренності під палаючим небом
Щоби битись якщо — то тільки за те, що за правом від Тебе
Прожени зло нарешті — воно скрізь вже від істу до весту
Якщо хтось із наших впаде по дорозі, дай йому сили підвестись
Звести місто нове на пагорбі поможи задля вищої цілі
Щоб всі стіни його вже назавжди лишились цілими
А все сіре хай вщухне, як ехо далекого вию вовків
І нині, і повсякчас, і на віки віків
Anima Mea
Te expectat
Spiritus Sanctus
Amen (Нині, і повсяк час, і навіки віків)
Anima Mea
Te expectat
Spiritus Sanctus
Amen
Anima Mea
Anima Mea