Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Хвиля змиває пісок
Та він повертається знову на берег
Так душі повернуться наші до свого початку
Згідно езотерик
Я буду назавжди на твоїй хвилі
На твоїй радіостанції
Щоб, коли ми будемо там
Впізнати тебе по рідній вібрації
Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Сьогодні я знову проспала
В під'їзді дим сусідських цигарок
Замість сніданку нотації мами
«Мам, я запізнююсь на урок!»
Часто ненавиджу школу
Та більше за все я боюся забуття
Бо, пізно чи рано, всі люди стануть
Випускниками школи життя
Хвилями
Наші душі лижуть сушу, як голодні (як голодні)
Ми на мить, станем хвилями (станем хвилями)
Й розчинемось в безодні (й розчинемось в безодні)
Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Ми як хвилі, які не знають
Свого початку, свого кінця
Обіцяй: коли накриє, коли ми зникнем
Не забувати риси мого лиця
Ми — краплі в океані
Молекули в краплинках
І ми від солі п'яні
Плачем сіллю, поки плинем
Крок вправо, крок уліво
Хіба це так важливо?
Коли нас спалить сонце
Я лиш випаду як злива
